Володимир ЧЕКУЛАЙ

Тривожна ситуацiя склалася навколо питання про вiдведення земельноi дiлянки та будiвництва багатоповерхових житлових будинкiв на територii мiжшкiльного навчально-виробничого комбiнату. Вже бiльше 15-ти рокiв на зазначенiй територii знаходиться художня майстерня, на яку я маю законне право. На сьогоднi це один iз небагатьох осередкiв культурного життя мiста i едине пiдприемство в Борисполi та районi з мистецьким перелiком послуг i робiт. З часу вiдкриття в майстернi працюе мистецький клуб, який постiйно бере участь в органiзацii концертiв та виставок. Тут дiе один iз двох iснуючих у Борисполi виставкових залiв. Тiльки за останнi роки проведено бiльше 30-ти виставок образотворчого мистецтва. Звiдси розпочали свiй творчий шлях 8 рок-гуртiв. На базi пiдприемства протягом 10-ти рокiв проводилось навчання груп Бориспiльського мiжшкiльного навчально-виробничого комбiнату за спецiальнiстю "Виконання художньо-оформлювальних робiт".
На органiзацiю всiх заходiв не було використано жодноi копiйки з мiського бюджету. Хоча про результати цiеi роботи часто йшлося у звiтах вiддiлiв культури сiм'i та молодi.
Декiлька разiв я звертався iз заявами про надання менi земельноi дiлянки, на якiй розташована художня майстерня, у приватну власнiсть, маючи на метi змiцнення та розширення культурного середовища, створеного творчими зусиллями багатьох людей. Але органи виконавчоi влади, порушуючи всi термiни, зволiкають iз вирiшенням цього питання. Мене постiйно вмовляють, обманюють. А iнколи умовляння схожi бiльше на погрози.
Вiдстоюючи своi права, перебуваючи майже на всiх сесiях мiськоi ради, я дiйшов висновку, що мое питання не е винятковим, i проблема, як на мiй погляд, значно ширша.
За останнi роки Бориспiль зазнав значних перетворень, на жаль, деякi з них не стали його окрасою.
Сьогоднi мiсто ще не втратило можливiсть перетворитись на самобутне та красиве, i не варто сумувати, що iсторiя не збереже iмена тих людей, якi розпочнуть робити його таким.
Вимагаю, застерiгаю та прошу мiську владу: без генерального плану забудови центра не розглядати нiяких земельних питань, якi стосуються цiеi частини мiста, а саме: стосовно автостоянки на територii парку, краезнавчого музею, мiжшкiльного комбiнату, Будинку дитячоi та юнацькоi творчостi. Зараз ми не можемо знайти iнвестора для спорудження об'ектiв культурного призначення, але становище буде ще гiршим, коли з'явиться iнвестор або кошти, та не залишиться землi в центрi мiста.
Центральна частина мiста - це його окраса, i завдання архiтекторiв - розробити нарештi для Борисполя цiлiсний, гармонiйний, самобутнiй проект забудови центра.
Бо коли дивишся на центральну частину мiста не як на окремi будинки, а як на комплекс, мимоволi виникае запитання: прихильником якого стилю в архiтектурi е наш мiський архiтектор?
Чи спроможна представницька та виконавча влади Борисполя вирiшити окреслене коло питань на користь усього мiста, а не окремих будiвельних компанiй?
Це питання не риторичне.
На фото: пiд час вiдкриття однiеi з виставок.