Влад БРОВКО

Украiна. Киiв. Спiвоче поле: У тому мiсцi, де закiнчуеться Лавра i днiпровськi схили стрiмко занурюються у прохолодну воду старого Днiпра, на три днi розкинулася мистецька Краiна Мрiй. Територiя первинного мистецтва, джерела натхнення i нездiйсненних мрiй:
Яка ж вона - <Краiна мрiй>? Свiй варiант днями демонстрували органiзатори мiжнародного етнiчного фестивалю <Краiна мрiй> на чолi з його головним iнiцiатором, лiдером гурту <ВВ> Олегом Скрипкою.
Залучити до "спiлкування з традицiйною культурою Украiни та iнших краiн свiту в ii автентичних, фольклорних та модерних проявах" - було головною метою фестивалю, який другий рiк поспiль вiдбувся на столичному Спiвочому полi. Масштаб останнього був значно бiльшим за попереднiй. За пiдтримки, в тому числi i державних структур, цього року вiдвiдувачi фестивалю мали змогу розширити свiй кругозiр i насолодитися з 7-ми сценiчних майданчикiв творчiстю провiдних украiнських i свiтових колективiв, якi так чи iнакше звертаються у своiй творчостi до фольклору.
У цi фестивальнi днi кожен бажаючий, мандруючи "Краiною мрiй", змiг насолодитися спiвом провiдних фольклорних колективiв Украiни, Грузii, Угорщини та Росii, навчитися народним танцям на танцювальнiй сценi. Кому до вподоби театралiзованi фольклорнi дiйства, зокрема, русальськi та купальськi обряди, мали змогу бачити iх у постановцi гурту народноi музики "Гуртоправцi". Окремий акцент цьогорiчного фестивалю - автентичне мистецтво, яке з кожним роком вiдходить у небуття, оскiльки йому навчитися неможливо - воно зникае разом зi своiми носiями. Якщо ваш дух, не дай Боже, занепав, варто вiдвiдати кобзарську сцену. Там на вас чекали провiднi украiнськi кобзарi, якi своею пiснею проводили слухачiв через вiки, оспiвуючи силу i звитягу славних украiнцiв. Спецiальна програма передбачалася для дiтей, якi мали змогу зануритися у свiт украiнськоi казки, спробувати себе в лiпленнi глиняних фiгур чи оздобленнi власноруч виготовлених iграшок. I, звiсно, головна сцена, яка у вечiрнiй програмi стала мiсцем поеднання фольклору з сучасними мотивами, зокрема, рок-музикою ("ВВ", "Мандри", "Тартак", "Гайдамаки", гостi з Францii, Бiлорусi, Узбекистану, Польщi та Молдови). Окрiм усього цього на вiдвiдувачiв фестивалю чекали виставки та майстер-класи народних майстрiв, якi представили на цьому фестивалi своi унiкальнi роботи, що вже знайшли прихисток у колекцiях багатьох краiн свiту.
Але головною "родзинкою" фестивалю бiльшiсть артистiв та вiдвiдувачiв "фесту" вважають ту атмосферу свободи та украiнського духу, що панувала на Спiвочому полi. Дiйсно, не кожного дня випадае нагода одягти украiнську вишиту сорочку, зiйти на кручi Днiпра i, сiвши на святу землю, насолодитися всiма барвами украiнськоi народноi пiснi:
Звичайно, були й тi, що зайшли на хвилину на фестиваль "попити пивка", а не "доторкнутися" до iдеального, первинного мистецтва. Але вiд цього не вбережешся - вхiд був вiльний. Урештi-решт кожен знайшов для себе щось цiкаве та корисне. Один чоловiк зiзнався, що вперше за 38 рокiв життя почув звуки бандури, а потiм довго аплодував сивочолому кобзаревi. Хтось уперше одягнув вишиванку - i вiдчув себе украiнцем! I це одна iз головних заслуг цього фестивалю - формування Украiни мрiй i нас, як "украiнських" украiнцiв. ":Спiльноти розумних, мiцних, незалежних, без <правобережних> та <лiвобережних>, добрих, привiтних i незрадливих, в усьому единих, в усьому щасливих - як спiвае Сашко Положинський.
Другий за лiком етнiчний фестиваль "Краiна мрiй" уже став iсторiею. Деякi своi задуми органiзаторам удалося втiлити в життя, деякi - нi. Фестиваль названо - "Краiна мрiй", а мрii, як правило, часто змiнюються. Хочеться, щоб i фестиваль iз року в рiк змiнювався i ставав цiкавiшим, але завжди залишався мiсцем зустрiчi украiнського народу i територiею його еднання в УКРАIНУ МРIЙ!