Алла ТОПЧIЙ

29 листопада минуло 125 рокiв вiд Дня народження вiдомого украiнського поета Григорiя Чупринки, розстрiляного за вироком Киiвськоi губернськоi НК за участь у контрреволюцiйному повстаннi. В цей день жителi села Гоголiв Броварського району вшанували свого славного земляка, iм'я якого було на багато десятилiть викреслено з пам'ятi нащадкiв, або ж якщо й згадувалось - то тiльки негативно, як бандита. Лише 7 рокiв тому, завдяки зусиллям представникiв передовоi громадськостi та краезнавцiв Гоголева, зокрема В'ячеслава Гнатовича Медведенка, про Григорiя Чупринку дiзналися в рiдному його селi правду. Це був не лише талановитий поет-модернiст, а й громадянин, борець не лише за соцiальне, а й нацiональне визволення Украiни. Тодi ж iм'ям Григорiя Чупринки назвали одну iз вулиць у селi Гоголiв та мiстi Бровари. А на парканi обiйстя Чупринок, де 125 рокiв тому в родинi багатого козака Оврама Чупринки народився син Григорiй (до речi, i досi збереглася батькiвська хата, хоча нинi тут мешкають чужi люди), було установлено пам'ятну дошку.
Саме бiля неi i вiдбувся мiтинг пам'ятi Григорiя Чупринки. Сiльський голова Тамара Василiвна Решетняк, насамперед, надала слово вчителю украiнськоi мови i лiтератури Гоголiвськоi загальноосвiтньоi школи, одному iз авторiв книги про iсторiю села Гоголiв "Дума про Оглев" Ользi Олексiiвнi Коцюбi, яка полум'яно i з любов'ю розповiла про нелегкий життевий i творчий шлях поета-громадянина Григорiя Чупринки, страдницьку долю його сестер Марii i Софii, яких радянська влада вигнала з батькiвськоi хати, i вони в страшному 33-му роцi померли голодною смертю в сусiдiв.
Далi з уст учнiв Гоголiвськоi загальноосвiтньоi школи звучали вiршi Григорiя Чупринки - "Кредо", "Пiсня", "Утома". А учениця 10-А класу Юлiя Шевель прочитала власний вiрш "Поет", присвячений ii славному земляку.
Керiвник Броварського лiтературно-мистецького об'еднання "Криниця" Марiя Овдiенко наголосила, що 125-рiччя вiд Дня народження Григорiя Чупринки збiгаеться iз 50-рiччям "Криницi", у зв'язку з чим вирiшено було увiковiчнити пам'ять про вiдомого поета створенням лiтературноi премii його iменi. А ще Марiя Григорiвна висловила жаль, що й досi не знайдено могилу Григорiя Чупринки i едине мiсце, пов'язане з поетом, - це хата, яка, на щастя, збереглася для нащадкiв.
Та краезнавець В.Г. Музиченко сповiстив присутнiм на мiтингу про те, що вiн шукае мiсце поховання Григорiя Чупринки i в нього вже е певнi припущення, де може бути його могила. А ще вiн виступив iз пропозицiею створити в хатi, де народився поет, його музей.
Через холодну погоду мiтинг-реквiем тривав недовго, проте перед тим учнi Гоголiвськоi загальноосвiтньоi школи мали змогу зустрiтися з гостями - членами Броварського лiтературно-мистецького об'еднання "Криниця", згадуваного вже Марiею Овдiенко, - краезнавцем Володимиром Гузiем - автором широко вiдомоi i високо оцiненоi в найпрестижнiших наукових колах працi про iсторiю Броварщини "Золота очеретина". А ще до учнiв Гоголiвськоi загальноосвiтньоi школи завiтала броварчанка Тетяна Дмитрiвна Русанович - правнука гоголiвського священика Симеона Русановича, який 125 рокiв тому хрестив Григорiя Чупринку. На жаль, Тетяна Русанович дiзналася про свiй славний рiд, який сягае корiнням у сиву давнину, лише недавно: що коли iй ще не було й року, репресували i розстрiляли батька-священика Дмитра Русановича. Лише згодом, завдяки дослiдницькiй роботi згадуваних уже Володимира Миколайовича Гузiя i Ольги Олексiiвни Коцюби, Тетяна Дмитрiвна дiзналася, що священиками були i ii дiд, i прадiд, i ще низка славних пращурiв. А в часи козаччини Русановичi займали чiтку патрiотичну позицiю i тому, хоч мали змогу посiдати рiзнi урядовi пости, не схотiли служити Москвi i вибрали священницьку стезю. Взагалi, як вважае дослiдник Володимир Гузiй, рiд Русановичiв налiчуе тисячолiття i походить вiд легендарного Русана, iменем якого названо село Русанiв Броварського району.