Iнформацiю
надано газетою "ВIСТI"
 |
 |
 |
Наталiя ЛЕБЕДЕВА,
Дитяча самостiйнiсть.
Багато батькiв у першi шкiльнi роки намагаються допомогти дитинi засвоiти
уснi та письмовi завдання.
Безумовно, така форма навчання виправдана. Але якщо вона затягуеться на багато мiсяцiв, у дитини виробляеться звичка чекати батькiв з роботи, щоб тiльки тодi сiсти за уроки. Так формуеться залежнiсть дитини вiд батькiв. Якщо спочатку батьки з радiстю допомагали дитинi, то з часом вони починають обтяжуватись цiею залежнiстю i приходять на консультацiю з таким проханням: як допомогти розвинути в дитини самостiйнiсть.
Проблема самостiйностi виникае не в шкiльнi роки, а значно ранiше. Як i багато iнших проблем, ця також е наслiдком неправильноi позицii виховання в сiм'i. Батьки самi iнколи не дають можливостi дитинi робити життевi вiдкриття, самостiйно приймати рiшення i виконувати певнi завдання. Дитину хвалять за те, що вона самостiйно одягаеться, i водночас можуть критикувати за те, що вона "жахливо вирядилась", дитину можуть заохочувати до самостiйного виконання завдання i водночас додають при цьому ж краплину дьогтю: "От якби ти мене дочекався, ти б без помилок переписав усе з чернетки".
Зрозумiло, що дитина, яка намагаеться бути самостiйною, буде робити помилки у будь-яких справах. Але це не привiд забороняти експериментувати у свiтi речей, явищ, вчинкiв i стосункiв. Тiльки коли дитина вивчить усi своi можливостi, кордони своiх "хочу" i "можу", вона оволодiе вмiннями i навичками бути самостiйною.
Якщо ви будете дитину обмежувати постiйним контролем, умовами, що висуватимете, постiйною критикою, знайте, що вам важко буде у майбутньому побачити соцiально вiдповiдального громадянина, особистiсть, здатну до самоконтролю. Ви отримаете плiд хворобливого батькiвського нагляду - утриманця, залежного, невмiлого, особистiсно незрiлого громадянина.
Особливо важко такi дiти почувають себе у пiдлiтковому вiцi та навiть i в юностi. Соцiально дезадаптованi дiти i молодi люди починають самостверджуватися у "зграi". Дiти з iнтелiгентних сiмей воюють iз батьками, а також iз собою. З ними виникае безлiч проблем.
Безумовно, така форма навчання виправдана. Але якщо вона затягуеться на багато мiсяцiв, у дитини виробляеться звичка чекати батькiв з роботи, щоб тiльки тодi сiсти за уроки. Так формуеться залежнiсть дитини вiд батькiв. Якщо спочатку батьки з радiстю допомагали дитинi, то з часом вони починають обтяжуватись цiею залежнiстю i приходять на консультацiю з таким проханням: як допомогти розвинути в дитини самостiйнiсть.
Проблема самостiйностi виникае не в шкiльнi роки, а значно ранiше. Як i багато iнших проблем, ця також е наслiдком неправильноi позицii виховання в сiм'i. Батьки самi iнколи не дають можливостi дитинi робити життевi вiдкриття, самостiйно приймати рiшення i виконувати певнi завдання. Дитину хвалять за те, що вона самостiйно одягаеться, i водночас можуть критикувати за те, що вона "жахливо вирядилась", дитину можуть заохочувати до самостiйного виконання завдання i водночас додають при цьому ж краплину дьогтю: "От якби ти мене дочекався, ти б без помилок переписав усе з чернетки".
Зрозумiло, що дитина, яка намагаеться бути самостiйною, буде робити помилки у будь-яких справах. Але це не привiд забороняти експериментувати у свiтi речей, явищ, вчинкiв i стосункiв. Тiльки коли дитина вивчить усi своi можливостi, кордони своiх "хочу" i "можу", вона оволодiе вмiннями i навичками бути самостiйною.
Якщо ви будете дитину обмежувати постiйним контролем, умовами, що висуватимете, постiйною критикою, знайте, що вам важко буде у майбутньому побачити соцiально вiдповiдального громадянина, особистiсть, здатну до самоконтролю. Ви отримаете плiд хворобливого батькiвського нагляду - утриманця, залежного, невмiлого, особистiсно незрiлого громадянина.
Особливо важко такi дiти почувають себе у пiдлiтковому вiцi та навiть i в юностi. Соцiально дезадаптованi дiти i молодi люди починають самостверджуватися у "зграi". Дiти з iнтелiгентних сiмей воюють iз батьками, а також iз собою. З ними виникае безлiч проблем.
