Iнформацiю
надано газетою "ВIСТI"
 |
 |
 |
Тарас КОРНIЮК
Для нього олiмпiзм був не тiльки системою мiжнародних змагань, але
й життевою фiлософiею, яка сприяе об'еднанню в одне цiле якостей тiла,
волi й розуму, поеднання спорту з культурою та освiтою. Для де Кубертена
олiмпiзм являвся також способом створення кращого свiту.
П'ер Фредi барон де Кубертен народився в Парижi 1 сiчня 1863 року в родинi багатого французького маляра. Один iз пращурiв давнього iталiйського роду Фредi служив французькому королю Людовiку ХI та отримав у 1471 роцi титул барона, iнший придбав поблизу Парижа маеток Де Кубертен, а разом з ним i нове iм'я, яким у подальшому i називалися його нащадки.
З дитячих лiт П'ер залюбки вправлявся у рiзних видах спорту - у фехтуваннi, греблi, верховiй iздi. У дитинствi та у юнацькому вiцi вiн багато подорожував. Побував у Iталii, Нiмеччинi, Австрii, Швейцарii, США. В Англii вiн ознайомився з фiлософськими працями Томаса Арнольда - фундатора англiйськоi системи спортивного iгрового методу фiзичного виховання.
Навчався П'ер де Кубертен у Паризькому лiцеi та вiйськовiй школi в Сен-Сiре. У Паризькому унiверситетi вiн здобув ступiнь бакалавра мистецтва, науки та права. Потiм продовжив навчання у Вiльнiй школi полiтичних наук у Парижi, де величезний вплив на нього мав професор Карон - викладач грецькоi мови, iсторii Стародавньоi Грецii та Римськоi iмперii.
Проiгнорувавши можливiсть легкоi вiйськовоi кар'ери, що вiдповiдала б його становищу, Кубертен вирiшив присвятити себе освiтнiй реформi у Францii, спираючись на знання, отриманi ним пiд час навчання, та на досвiд, набутий пiд час подорожування краiнами Европи та Пiвнiчноi Америки. Шлях до возвеличення Францii молодий П'ер де Кубертен вбачав у освiтi та розвитку кращих якостей французiв. Також метою барона було вiдтворення Олiмпiйських iгор, на що вiн вiддасть пiзнiше все свое життя.
Смiлива пропозицiя
Був листопадовий вечiр 1892 року... А коли точнiше - п'ятниця 25 числа. Сцена - головна аудиторiя в старiй Сорбонi. Студенти, якi зiбралися там того осiннього вечора iз захопленням дивилися на сцену, де в слiпучо-бiлiй сорочцi та в бездоганно пошитому фраку стояв вiконт Леон де Жане, президент французькоi спiлки спортивноi атлетики, який був не лише провiдною постаттю в суспiльствi, але й розумною та великою людиною. З обох бокiв бiля нього стояли ректор унiверситету Октав Греар i гофмаршал при дворi великого князя Володимира - князь Оболенський.
П'ер Фредi барон де Кубертен народився в Парижi 1 сiчня 1863 року в родинi багатого французького маляра. Один iз пращурiв давнього iталiйського роду Фредi служив французькому королю Людовiку ХI та отримав у 1471 роцi титул барона, iнший придбав поблизу Парижа маеток Де Кубертен, а разом з ним i нове iм'я, яким у подальшому i називалися його нащадки.
З дитячих лiт П'ер залюбки вправлявся у рiзних видах спорту - у фехтуваннi, греблi, верховiй iздi. У дитинствi та у юнацькому вiцi вiн багато подорожував. Побував у Iталii, Нiмеччинi, Австрii, Швейцарii, США. В Англii вiн ознайомився з фiлософськими працями Томаса Арнольда - фундатора англiйськоi системи спортивного iгрового методу фiзичного виховання.
Навчався П'ер де Кубертен у Паризькому лiцеi та вiйськовiй школi в Сен-Сiре. У Паризькому унiверситетi вiн здобув ступiнь бакалавра мистецтва, науки та права. Потiм продовжив навчання у Вiльнiй школi полiтичних наук у Парижi, де величезний вплив на нього мав професор Карон - викладач грецькоi мови, iсторii Стародавньоi Грецii та Римськоi iмперii.
Проiгнорувавши можливiсть легкоi вiйськовоi кар'ери, що вiдповiдала б його становищу, Кубертен вирiшив присвятити себе освiтнiй реформi у Францii, спираючись на знання, отриманi ним пiд час навчання, та на досвiд, набутий пiд час подорожування краiнами Европи та Пiвнiчноi Америки. Шлях до возвеличення Францii молодий П'ер де Кубертен вбачав у освiтi та розвитку кращих якостей французiв. Також метою барона було вiдтворення Олiмпiйських iгор, на що вiн вiддасть пiзнiше все свое життя.
Смiлива пропозицiя
Був листопадовий вечiр 1892 року... А коли точнiше - п'ятниця 25 числа. Сцена - головна аудиторiя в старiй Сорбонi. Студенти, якi зiбралися там того осiннього вечора iз захопленням дивилися на сцену, де в слiпучо-бiлiй сорочцi та в бездоганно пошитому фраку стояв вiконт Леон де Жане, президент французькоi спiлки спортивноi атлетики, який був не лише провiдною постаттю в суспiльствi, але й розумною та великою людиною. З обох бокiв бiля нього стояли ректор унiверситету Октав Греар i гофмаршал при дворi великого князя Володимира - князь Оболенський.
Який же ювiлей вiдзначали всi присутнi? Формально - п'яту рiчницю Французькоi
спiлки спортивноi атлетики. Але насправдi саме того дня два невеликi
паризькi клуби, об'еднавши своi сили, органiзували Об'еднання французьких
клубiв бiгунiв.
Того дня у залi Сорбони лунали смiливi виступи про величезну роль фiзичноi культури та спорту для суспiльства. Саме 25 листопада 1892 року П'ер де Кубертен, який тодi вже мав славу провiдного громадського дiяча та науковця, також виступив перед учасниками зiбрання з промовою, яку завершив досить несподiвано для усiх присутнiх. Вiн запропонував вiдновити Олiмпiйськi iгри. Настав час ужити рiшучих заходiв! Де Кубертен був готовим до будь-якоi реакцii зi сторони слухачiв на його смiливу пропозицiю. Але як же насправдi вiдреагували присутнi на зiбраннi? Були протести? Заперечення? Iронiя? Байдужiсть? Зовсiм нi! Усi аплодували, всi схвалили, i всi бажали великих успiхiв промовцю, хоча насправдi мало хто збагнув велич сказаного бароном де Кубертеном. То був перiод цiлковитого нерозумiння того, що можливе щось зовсiм нове, iнше, незвичайне.
1896 року, в Афiнах, пiд час Iгор I Олiмпiади, до П'ера де Кубертена звернулася американська добродiйка, яка, привiтавши "батька олiмпiзму", сказала з чарiвною посмiшкою: "Я вже бачила Олiмпiйськi iгри". "Невже! - вигукнув той. - I де ж це було?". - "У Сан-Францiско". Помiтивши певне збентеження на обличчi барона, вона додала: "Вони були просто чудовi. Там був i Цезар".
Та жiнка бачила зовсiм не Олiмпiйськi iгри, а звичайне шоу з iподромом на авеню Альма або Олiмпii в Лондонi, якi того часу проводилися досить часто. Але до самоi Олiмпiади вони не мали нiякого вiдношення. То було просто шоу, де спорту вiдводилось надто мало мiсця.
П'еру де Кубертену належало вiдокремити сутнiсть олiмпiзму вiд його стародавнiх форм, переконати самих спортсменiв у необхiдностi проведення спiльних змагань.
Найголовнiшою проблемою, з якою зiткнувся барон, було те, що багато хто з людей (навiть серед тих, хто iдею вiдродження сприйняв "на ура") не розумiв самоi сутностi Олiмпiади, а при цьому уявляли вищезагаднi шоу з iподромами. Олiмпiйськi Iгри мали стати новим етапом у розвитку спорту на планетi.
Серед освiчених людей побутував жарт про те, чи буде дозволено жiнкам бути присутнiми на нових iграх: змусять, мовляв, спортсменiв, як у давнину, виступати оголеними для того, щоб ефективно усунути слабку стать з мiсць перебiгу змагань.
Восени 1893 року П'ер де Кубертен приiхав до США на чотири мiсяцi. Багато часу провiв на Чиказькiй виставцi, зупинився в Калiфорнii, побував у Вашингтонi та Нью-Йорку, об'iздив Техас i Луiзiану. У Чикаго вiдвiдав чудовий Атлетичний клуб, а в Сан-Францiско - олiмпiйський клуб. На жаль, iдея вiдродження Олiмпiйських iгор, яку вiн пропагував, у Сполучених Штатах Америки не була сприйнята з тим ентузiазмом, на який заслуговувала.
Таке саме вiдчуття невдачi, яке пережив видатний француз у США, переслiдувало його i в Лондонi у лютому 1894 року. Сер Джон Естлi запросив деяких друзiв до Спортивного клубу, щоб обговорити плани де Кубертена, проте на зустрiч прийшло лише декiлька iнертних людей.
Тим часом наближалася весна, яка не обiцяла особливих зрушень. Заявки на участь, хоча не дуже численнi та серйознi, все-таки надходили з усiх куточкiв свiту: Новоi Зеландii та Ямайки, iз Емена та Бордо. Турбувало двi речi. По-перше, не виявляли нiякоi активностi в участi в Олiмпiадi унiверситети, на якi великi надii покладав де Кубертен. По-друге, пасивною була Нiмеччина, яка мала великий вплив на полiтичнi ситуацii Европи того часу. Однак залучення Нiмеччини до такого заходу могло спричинити вiдмову французьких спiлок гiмнастики вiд об'еднання, згоду на яке вони дали неохоче.
Дата початку Конгресу наближалася, але все залишалося як i ранiше. Здавалося, що де Кубертен зiбрав навколо себе невеликий оркестр, який, пильно стежачи за ним, чекав сигналу розпочати, та не знав, що саме треба грати.
Олiмпiйський конгрес
У головному амфiтеатрi Сорбони, оздобленому полотном французького маляра Пювi де Саванна "Священний гай", пiсля академiчного виступу барона де Курселя, в перервi мiж чудовою одою Жана Екарда та майстерним коментарем Теодора Рейнаха, виконання священного музичного твору створило потрiбну атмосферу серед величезноi аудиторii. Пiднесене почуття охопило увесь амфiтеатр, нiби антична евритмiя i нiби дух еллiнiзму проникли до величезноi зали Сорбони. Цi обставини й визначили успiх конгресу. Тепер нiхто не проголосуе проти вiдродження Олiмпiйських iгор.
Отож, на останньому засiданнi Конгресу 23 червня 1894 року за вiдродження Олiмпiйських iгор всi члени проголосували одностайно.
На Конгресi були затвердженнi фундаментальнi принципи, якi запропонував П'ер де Кубертен: чотирирiчний iнтервал, винятково сучасний характер видiв спорту, недопущення дитячих змагань. I, нарештi, конгрес винiс ухвалу про Мiжнародний олiмпiйський комiтет - постiйний та стабiльний за своiм складом орган, члени якого мали бути представниками олiмпiзму в своiх краiнах. Першим президентом МОК було обрано члена Панеллiнського товариства гiмнастики Деметрiоса Вiкеласа, тодi як П'ер де Кубертен надiлив себе повноваженнями генерального секретаря. Велична споруда з найменням МОК знаходилась на вулицi Бабiлон у Парижi.
Стосовно мiсця проведення перших Iгор, то Афiни зовсiм не входили в плани П'ера де Кубертена. Вiн, як i бiльшiсть представникiв МОКу, недооцiнював молоду силу недавно вiдродженоi Грецii. Першу Олiмпiаду де Кубертен хотiв провести в перший рiк ХХ столiття в Парижi, однак Деметрiос Вiкелас запевнив усiх, що Афiни виправдають сподiвання всiх учасникiв конгресу.
П'еру де Кубертену дiсталася почесна мiсiя вибору членiв МОКу, запропонованi кандидатури затверджувалися без будь-яких заперечень. Список охоплював Вiкеласа (для Грецii), Калло i де Кубертена (для Францii), генерала Бутовського (для Росii), полковника Балка (для Швецii), професора Слоена (для США), Iржi Гута (Богемiя), Ф.Р. Кеменi (Угорщина), Херберта i лорда Еймптхiлла (для Англii), професора Зубi аура (для Аргентини) та Л.А.Каффа (для Новоi Зеландii). Для Iталii та Бельгii були призначенi граф Луччезi Паллi та граф Макс де Бусье.
Перша Олiмпiада
Пiсля прибуття П'ера де Кубертена до Пiрея його вiдразу зустрiв прем'ер-мiнiстр Грецii Трикупiс, який намагався вiдмовити його проводити Олiмпiаду саме в Грецii, адже молода краiна не мае коштiв, щоб розплатитися зi своiми боргами, не говорячи вже про такий масштабний захiд, як Олiмпiйськi iгри. Грецiя роздiлилася на два табори - на прихильникiв та противникiв грецькоi Олiмпiади.
П'ер де Кубертен склав проект бюджету перших Олiмпiйських iгор, який становив 250000 драхм. Тим часом прем'ер-мiнiстр Грецii Трикупiс вiдмовився брати участь у проектi вiд iменi уряду, на що де Кубертен запитав його, чи може вiн розраховувати на "великодушний нейтралiтет" з його боку. Голова уряду Грецii вiдповiв згодою.
Вiдкриття перших Олiмпiйських iгор сучасностi вiдбулося 6 квiтня 1896 року на Мармуровому стадiонi Афiн в урочистiй обстановцi в присутностi 80 тисяч глядачiв. Iгри тривали до 15 квiтня.
До програми I Олiмпiади входили такi види спорту, як легка атлетика, гiмнастика, фехтування, класична боротьба, стрiльба з вiйськовоi зброi, вiтрильний спорт, кораблеводiння, гребля, плавання, велосипедний спорт, верхова iзда, спортивнi iгри.
Перелiк цих видiв спорту свiдчить, що програма Олiмпiади включала не лише легку атлетику, як переказуе вiдома легенда, але й iншi види спорту. Нагадаю, що ця програма була затверджена 12 листопада 1894 року.
Таким чином, справа, яку започаткував барон П'ер де Кубертен, iдея, над якою вiн працював все свое життя, живе i понинi.
Помер де Кубертен 2 вересня 1937 року. За заповiтом тiло його було поховане в Швейцарii, але серце - в Грецii, бiля в'iзду до святилища осяйноi Олiмпii.
Того дня у залi Сорбони лунали смiливi виступи про величезну роль фiзичноi культури та спорту для суспiльства. Саме 25 листопада 1892 року П'ер де Кубертен, який тодi вже мав славу провiдного громадського дiяча та науковця, також виступив перед учасниками зiбрання з промовою, яку завершив досить несподiвано для усiх присутнiх. Вiн запропонував вiдновити Олiмпiйськi iгри. Настав час ужити рiшучих заходiв! Де Кубертен був готовим до будь-якоi реакцii зi сторони слухачiв на його смiливу пропозицiю. Але як же насправдi вiдреагували присутнi на зiбраннi? Були протести? Заперечення? Iронiя? Байдужiсть? Зовсiм нi! Усi аплодували, всi схвалили, i всi бажали великих успiхiв промовцю, хоча насправдi мало хто збагнув велич сказаного бароном де Кубертеном. То був перiод цiлковитого нерозумiння того, що можливе щось зовсiм нове, iнше, незвичайне.
1896 року, в Афiнах, пiд час Iгор I Олiмпiади, до П'ера де Кубертена звернулася американська добродiйка, яка, привiтавши "батька олiмпiзму", сказала з чарiвною посмiшкою: "Я вже бачила Олiмпiйськi iгри". "Невже! - вигукнув той. - I де ж це було?". - "У Сан-Францiско". Помiтивши певне збентеження на обличчi барона, вона додала: "Вони були просто чудовi. Там був i Цезар".
Та жiнка бачила зовсiм не Олiмпiйськi iгри, а звичайне шоу з iподромом на авеню Альма або Олiмпii в Лондонi, якi того часу проводилися досить часто. Але до самоi Олiмпiади вони не мали нiякого вiдношення. То було просто шоу, де спорту вiдводилось надто мало мiсця.
П'еру де Кубертену належало вiдокремити сутнiсть олiмпiзму вiд його стародавнiх форм, переконати самих спортсменiв у необхiдностi проведення спiльних змагань.
Найголовнiшою проблемою, з якою зiткнувся барон, було те, що багато хто з людей (навiть серед тих, хто iдею вiдродження сприйняв "на ура") не розумiв самоi сутностi Олiмпiади, а при цьому уявляли вищезагаднi шоу з iподромами. Олiмпiйськi Iгри мали стати новим етапом у розвитку спорту на планетi.
Серед освiчених людей побутував жарт про те, чи буде дозволено жiнкам бути присутнiми на нових iграх: змусять, мовляв, спортсменiв, як у давнину, виступати оголеними для того, щоб ефективно усунути слабку стать з мiсць перебiгу змагань.
Восени 1893 року П'ер де Кубертен приiхав до США на чотири мiсяцi. Багато часу провiв на Чиказькiй виставцi, зупинився в Калiфорнii, побував у Вашингтонi та Нью-Йорку, об'iздив Техас i Луiзiану. У Чикаго вiдвiдав чудовий Атлетичний клуб, а в Сан-Францiско - олiмпiйський клуб. На жаль, iдея вiдродження Олiмпiйських iгор, яку вiн пропагував, у Сполучених Штатах Америки не була сприйнята з тим ентузiазмом, на який заслуговувала.
Таке саме вiдчуття невдачi, яке пережив видатний француз у США, переслiдувало його i в Лондонi у лютому 1894 року. Сер Джон Естлi запросив деяких друзiв до Спортивного клубу, щоб обговорити плани де Кубертена, проте на зустрiч прийшло лише декiлька iнертних людей.
Тим часом наближалася весна, яка не обiцяла особливих зрушень. Заявки на участь, хоча не дуже численнi та серйознi, все-таки надходили з усiх куточкiв свiту: Новоi Зеландii та Ямайки, iз Емена та Бордо. Турбувало двi речi. По-перше, не виявляли нiякоi активностi в участi в Олiмпiадi унiверситети, на якi великi надii покладав де Кубертен. По-друге, пасивною була Нiмеччина, яка мала великий вплив на полiтичнi ситуацii Европи того часу. Однак залучення Нiмеччини до такого заходу могло спричинити вiдмову французьких спiлок гiмнастики вiд об'еднання, згоду на яке вони дали неохоче.
Дата початку Конгресу наближалася, але все залишалося як i ранiше. Здавалося, що де Кубертен зiбрав навколо себе невеликий оркестр, який, пильно стежачи за ним, чекав сигналу розпочати, та не знав, що саме треба грати.
Олiмпiйський конгрес
У головному амфiтеатрi Сорбони, оздобленому полотном французького маляра Пювi де Саванна "Священний гай", пiсля академiчного виступу барона де Курселя, в перервi мiж чудовою одою Жана Екарда та майстерним коментарем Теодора Рейнаха, виконання священного музичного твору створило потрiбну атмосферу серед величезноi аудиторii. Пiднесене почуття охопило увесь амфiтеатр, нiби антична евритмiя i нiби дух еллiнiзму проникли до величезноi зали Сорбони. Цi обставини й визначили успiх конгресу. Тепер нiхто не проголосуе проти вiдродження Олiмпiйських iгор.
Отож, на останньому засiданнi Конгресу 23 червня 1894 року за вiдродження Олiмпiйських iгор всi члени проголосували одностайно.
На Конгресi були затвердженнi фундаментальнi принципи, якi запропонував П'ер де Кубертен: чотирирiчний iнтервал, винятково сучасний характер видiв спорту, недопущення дитячих змагань. I, нарештi, конгрес винiс ухвалу про Мiжнародний олiмпiйський комiтет - постiйний та стабiльний за своiм складом орган, члени якого мали бути представниками олiмпiзму в своiх краiнах. Першим президентом МОК було обрано члена Панеллiнського товариства гiмнастики Деметрiоса Вiкеласа, тодi як П'ер де Кубертен надiлив себе повноваженнями генерального секретаря. Велична споруда з найменням МОК знаходилась на вулицi Бабiлон у Парижi.
Стосовно мiсця проведення перших Iгор, то Афiни зовсiм не входили в плани П'ера де Кубертена. Вiн, як i бiльшiсть представникiв МОКу, недооцiнював молоду силу недавно вiдродженоi Грецii. Першу Олiмпiаду де Кубертен хотiв провести в перший рiк ХХ столiття в Парижi, однак Деметрiос Вiкелас запевнив усiх, що Афiни виправдають сподiвання всiх учасникiв конгресу.
П'еру де Кубертену дiсталася почесна мiсiя вибору членiв МОКу, запропонованi кандидатури затверджувалися без будь-яких заперечень. Список охоплював Вiкеласа (для Грецii), Калло i де Кубертена (для Францii), генерала Бутовського (для Росii), полковника Балка (для Швецii), професора Слоена (для США), Iржi Гута (Богемiя), Ф.Р. Кеменi (Угорщина), Херберта i лорда Еймптхiлла (для Англii), професора Зубi аура (для Аргентини) та Л.А.Каффа (для Новоi Зеландii). Для Iталii та Бельгii були призначенi граф Луччезi Паллi та граф Макс де Бусье.
Перша Олiмпiада
Пiсля прибуття П'ера де Кубертена до Пiрея його вiдразу зустрiв прем'ер-мiнiстр Грецii Трикупiс, який намагався вiдмовити його проводити Олiмпiаду саме в Грецii, адже молода краiна не мае коштiв, щоб розплатитися зi своiми боргами, не говорячи вже про такий масштабний захiд, як Олiмпiйськi iгри. Грецiя роздiлилася на два табори - на прихильникiв та противникiв грецькоi Олiмпiади.
П'ер де Кубертен склав проект бюджету перших Олiмпiйських iгор, який становив 250000 драхм. Тим часом прем'ер-мiнiстр Грецii Трикупiс вiдмовився брати участь у проектi вiд iменi уряду, на що де Кубертен запитав його, чи може вiн розраховувати на "великодушний нейтралiтет" з його боку. Голова уряду Грецii вiдповiв згодою.
Вiдкриття перших Олiмпiйських iгор сучасностi вiдбулося 6 квiтня 1896 року на Мармуровому стадiонi Афiн в урочистiй обстановцi в присутностi 80 тисяч глядачiв. Iгри тривали до 15 квiтня.
До програми I Олiмпiади входили такi види спорту, як легка атлетика, гiмнастика, фехтування, класична боротьба, стрiльба з вiйськовоi зброi, вiтрильний спорт, кораблеводiння, гребля, плавання, велосипедний спорт, верхова iзда, спортивнi iгри.
Перелiк цих видiв спорту свiдчить, що програма Олiмпiади включала не лише легку атлетику, як переказуе вiдома легенда, але й iншi види спорту. Нагадаю, що ця програма була затверджена 12 листопада 1894 року.
Таким чином, справа, яку започаткував барон П'ер де Кубертен, iдея, над якою вiн працював все свое життя, живе i понинi.
Помер де Кубертен 2 вересня 1937 року. За заповiтом тiло його було поховане в Швейцарii, але серце - в Грецii, бiля в'iзду до святилища осяйноi Олiмпii.
