Це вiтання зовсiм скоро знову зазвучить на вулицях. Потiм хтось, розцiлувавшись iз знайомими, подаруе iм крашанки i паску, iншi вiдправляться на кладовище, третi вип'ють "святоi водицi" i гулятимуть до ранку
. А ранiше пасхальнi гуляння були рiзноманiтнiшими. З глибини тисячолiть Свято на честь Воскресiння Бога з'явилося задовго до християнства. Напередоднi квiтня у стародавньому Египтi влаштовувалися гуляння на честь Осiрiса. Вороги розтерзали Бога, що мирно дрiмав, i його дружина Iзiда по шматочках вiдновлювала померлого чоловiка.
У Давнiй Грецii поклонялися Деметрi - богинi плодючостi. Грiзний цар Аiд викрав красуню також пiд час сну. Мати нещасноi зi сльозами випросила у богiв дозвiл для доньки повернутися на землю на 9 мiсяцiв. Обидва свята були "жiночими". Дами збиралися у потаемних мiсцях, куди чоловiкам суворо заборонялося заходити. Можна лише здогадуватися, що красунi робили на цих зiбраннях. А на смерть перелякана сильна половина стала називати подiбнi розваги вiдьминими шабашами.
Пришестя Цар-Дiви Нашi предки також вiдзначали свято вiдродження природи пiсля зимового сну. У центрi подiй була Цар-Дiва (особливою шаною користувалися дiвчата на виданнi). Сучаснi вченi у цiй красунi у червоному сарафанi та рожевiй фатi пiзнають Зорю, одну з iпостасей Весни. Слов'яни вiрили, що в кiнцi квiтня iз-за моря з'являеться красуня. Вiд одного ii погляду розквiтають рослини i тягнуться до неба, у корiв з'являеться молоко, кури починають нестися. Цар-Дiву iнодi уявляли у виглядi Жар-Птицi, яка несе золотi яйця. У таку красуню закохуеться Сонце. Проходить не один день, перш нiж Свiтило зустрiвся зi своею коханою. Нарештi iхнi шляхи перетинаються. Та вступивши у шлюб, дiвчина просить нареченого зберегти цнотливi стосунки. За iншою версiею, Зоря гине у гарячих обiймах коханого. А потiм вiдроджуеться з попелу. Так чи iнакше, а Цар-Дiва залишаеться невинною. Я сонце! Пiсля хрещення Русi народ з легкiстю передае функцii Цар-Дiви новому Боговi. Але традицii вiдзначати свято залишилися колишнiми. У давнi часи люди сприймали вищi сили не лише як суддiв та дарувальникiв, а i як зразок поведiнки. Лише роблячи усе так, як боги, можна досягти щастя. Чоловiки з усiх сил намагалися усе робити, як Сонце. Вони залазили на високу дзвiнницю зi жмутом сiна, пiдпалювали його i стояли так, поки не догорить. Чудовий знак, якщо вогонь горить до тих пiр, поки не погасне зоря - усi бажання збудуться. А жiнки тим часом копали Жiноча частина Пасхи була досить екзотичною. Зранку усi представницi прекрасноi половини у самих сорочках, з розпущеним волоссям у встановленому мiсцi обирали Зорю. Як правило, це була жiнка, яка недавно вийшла замiж i не мала дiтей. Нова богиня роздягалася догола, подруги прикрашали ii тiло польовими квiтами та травами, обливали ii холодною водою i запрягали в плуг. Молодиця повинна була проорати борозну навколо всього села. Цей обряд означав, що Зоря, вона ж Весна, пробуджувала рослини i виганяла iз землi смерть. Звичай пiдпалювати траву пiшов також iз тих часiв, цим займалися лише чоловiки. Битви на яйцях Нарештi втомленi, але задоволенi поселенцi поверталися додому. Ставили на стiл паску, крашанки, варене м'ясо, сир, пиво. Застiлля починалося зi змагання крашанками. У кого шкаралупа не трiсне, у того збудеться бажання. Пiсля трапези збиралися у мiсцi iгрищ, стрибали через вогнище, обливали один одного водою, водили хороводи, дехто вiдправлявся шукати скарби. У християнськi часи усi цi звичаi прекрасно збереглися, до них лише додалися всеношна служба та хресний хiд.