Рiвно рiк тому у Борисполi на територii райлiкарнi вiдбулося освячення мiсця, де мала з'явитися церковна споруда - каплиця iменi Святого Михаiла Архiстратига. Сталося це дiйство у день Бориса i Глiба. Вважаеться, що князь Борис е найбiльш знаковою iсторичною фiгурою для нашого мiста, назва якого й пiшла вiд iменi загиблого на початку ХII сторiччя у цих мiсцях на березi р.Альта киiвського князя.
Кореспондент "Вiстей" у святковий цьогорiчний день вiдвiдав мiсце освячення i був вражений побаченим.
Колишня руiна невеликого господарського примiщення прибрала обриси справжнього культового закладу.
Як i торiк, головними виконробами i архiтекторами тут були Михайло Дацюк та Анатолiй Березiй.

Вони й показали, що зроблено, а що треба зробити, а пан Михайло пiдбив пiдсумки проведеноi роботи: - Життя людини, поза ii волею, визначаеться двома правдами - народженням та смертю. Перебуваючи мiж ними, наче мiж двома берегами швидкоплинноi рiки життя, людина визначае третю, свою житейську правду. Складна i знаменна ця неповторно-невторована дорога до iстини, котра i визначае особистiсть людини, е для неi еталоном вiрностi, порядностi, визначае морально-духовнi та життево-фiзичнi норми ii буття. Майбутне, як наслiдок надбань минулого, силою слова та працi зобов'язуе людину в любовi та вiрi до ближнього, в еднаннi з благодаттю Всевишнього будувати свiй духовний храм. У пророцтвi апостола Петра сказано: "Всi ви, як живе камiння, будуйте з себе дiм духовностi". Дiм еднання правовiрних iз Усевишнiм.

Замислюючись над складнiстю цього питання, хочу сказати, що мiй дiд Михайло ще в 10-20 рр. минулого столiття будував кам'яну церкву. Батько пiсля вiйни ii вiдбудовував (адже була частково зруйнована), сестра Ярослава (головний зоотехнiк) в часи незалежностi довершила цю споруду. Тому й менi, волею долi чи велiнням обставин, з iнiцiативи отця Валерiя Еленського довелося з тямущим майстром-будiвельником Анатолiем Гнатовичем Березiем, як кажуть, скрiплювати серця добром, а розум знаннями, благородною працею рук для майбутнього лишити слiд на землi Бориспiльщини, споруджуючи каплицю iменi святого Михаiла Архiстратига на теренi мiськоi лiкарнi.

У едностi духовно-чуйноi громади та пiсля узгодження з головним лiкарем М.М.Гадуп'яком, головою мiськоi ради О.М.Придатком i колишнiм головою райдержадмiнiстрацii М.Г.Музикою та незначних пожертв окремих благодiйникiв ми взялися та й зробили. Як кажуть у народi: "З громади по нитцi - голому сорочка". Отак i в нас. Тож за виявлену великодушнiсть заслуговують на визнання та подяку такi люди: директор "МакДi" М.П.Стариченко, директор БМУ-53 П.К.Жувак, директор "Озону" Г.П.Сисович, директор заводу залiзобетонних конструкцiй В.М.Бистрий, директор художньоi майстернi "Пепса" В.Т.Чекулай i художники В.I.Пацуков та I.I.Корчмарук, дирекцiя Старинського цегельного заводу. Особливоi уваги заслуговуе Благодiйний фонд I.Бакая в особi президента М.Я.Корнiяки. Слiд вiдзначити громадян м. Бориспiль, якi зробили доброчиннi пожертви, а саме: Конавченка Володимира Миколайовича, Краснопiр Галину Миколаiвну, Калиновську Катерину Маркiвну, Пилипчук Нiну Миколаiвну, Шилофоста Федора Федоровича, Стирка Юрiя Iвановича. Рiк часу, як одна мить спiльних зусиль, пожертв та нашоi працi, започаткував благородну справу. Звичайно, ця мiнiатюрна споруда вимагае довершення як ззовнi, так i всерединi певним декором, iконами. Можливо, приеднаються небайдужi благодiйники та подвижники, доклавши своi здiбностi та зусилля, довершать ii на благо народу, нацii.